Універсальний дизайн - це дизайн предметів, середовища,програм та послуг, покликаний зробити їх максимально можливою мірою придатними для використання для всіх людей без необхідності адаптації чи спеціального дизайну. Універсальний дизайн не виключає допоміжних пристроїв для конкретних груп людей з інвалідністю, де це необхідно.

Навчальна програма СEUME «Створення міста рівних можливостей»

Консорціум із удосконалення менеджмент-освіти CEUME оголошує про набір на навчальну програму для тих, хто прагне зробити своє місто чи селище містом рівних можливостей, як це зробили вінничани.

Чому ця програма важлива?

Часто у громадах спостерігається протистояння влади та громадських організацій через ряд невирішених конфліктних питань, зокрема, щодо впровадження доступного середовища для маломобільних груп населення. У органів влади не вистачає ресурсів, знань, навичок та досвіду у налагодженні діалогу, делегування прав та обов’язків громадським організаціям, напрацювання спільних планів дій, розподілу відповідальності за створення доступного середовища між усіма департаментами та відділами. Існує стереотипне уявлення, що питання інвалідності у компетенції лише управлінь та департаментів соціальної політики. Насправді, саме це питання потребує комплексного рішення та міжгалузевої взаємодії.

Загострення відчуття інвалідності в багатьох випадках стає результатом  взаємодії,  яка  відбувається  між людьми,   які   мають  порушення  здоров'я,  та середовищними бар'єрами  які заважають їх повній  та  ефективній участі в житті суспільства нарівні з іншими. Чим більше бар’єрів – тим більше людина відчуває інвалідність.

А бар`єри є архітектурні (високі пороги, бордюри, сходи, вузькі двері), інформаційні (недосяжність інформації для людей з інвалідністю у віддалених місцях проживання: селах; друкованої  інформації для людей з порушенням зору, неадаптовані сайти), ментальні (сприйняття інвалідності як безпорадності та спокутування гріхів), транспортні - люди часто знаходяться в «ув’язненні» власних домівок. Крім того, існують ще інституційні бар’єри, коли в прийнятті рішень, галузевих програм не враховуються потреби людей з інвалідністю. Все це робить людину з інвалідністю викинутою з життя, безпорадною, залежною від допомоги інших людей, що, безперечно, порушує основні права людини.

В Україні розпочато впровадження реформ, але, на жаль, впроваджують реформи на місцях, люди, які не отримали розуміння прийняття інклюзивних рішень (рішень, які мають враховувати потреби різних категорій населення, в тому числі й людей з інвалідністю). У багатьох представників влади, працівників різних сфер: судової, освітньої, медичної, спортивної, комунальної, будівельної тощо залишаються стереотипне сприйняття інвалідності, внутрішній страх перед людиною з інвалідністю й відсутність знань та навичок у налагодженні контакту й врахування потреб. На жаль, цьому ніде не вчать.

Чому ця програма важлива?

Часто у громадах спостерігається протистояння влади та громадських організацій через ряд невирішених конфліктних питань, зокрема, щодо впровадження доступного середовища для маломобільних груп населення. У органів влади не вистачає ресурсів, знань, навичок та досвіду у налагодженні діалогу, делегування прав та обов’язків громадським організаціям, напрацювання спільних планів дій, розподілу відповідальності за створення доступного середовища між усіма департаментами та відділами. Існує стереотипне уявлення, що питання інвалідності у компетенції лише управлінь та департаментів соціальної політики. Насправді, саме це питання потребує комплексного рішення та міжгалузевої взаємодії.

Загострення відчуття інвалідності в багатьох випадках стає результатом  взаємодії,  яка  відбувається  між людьми,   які   мають  порушення  здоров’я,  та середовищними бар’єрами  які заважають їх повній  та  ефективній участі в житті суспільства нарівні з іншими. Чим більше бар’єрів – тим більше людина відчуває інвалідність.

А бар`єри є архітектурні (високі пороги, бордюри, сходи, вузькі двері), інформаційні (недосяжність інформації для людей з інвалідністю у віддалених місцях проживання: селах; друкованої  інформації для людей з порушенням зору, неадаптовані сайти), ментальні (сприйняття інвалідності як безпорадності та спокутування гріхів), транспортні - люди часто знаходяться в «ув’язненні» власних домівок. Крім того, існують ще інституційні бар’єри, коли в прийнятті рішень, галузевих програм не враховуються потреби людей з інвалідністю. Все це робить людину з інвалідністю викинутою з життя, безпорадною, залежною від допомоги інших людей, що, безперечно, порушує основні права людини.

В Україні розпочато впровадження реформ, але, на жаль, впроваджують реформи на місцях, люди, які не отримали розуміння прийняття інклюзивних рішень (рішень, які мають враховувати потреби різних категорій населення, в тому числі й людей з інвалідністю). У багатьох представників влади, працівників різних сфер: судової, освітньої, медичної, спортивної, комунальної, будівельної тощо залишаються стереотипне сприйняття інвалідності, внутрішній страх перед людиною з інвалідністю й відсутність знань та навичок у налагодженні контакту й врахування потреб. На жаль, цьому ніде не вчать.

Чому досвід Вінниці цікавий і повчальний?

У Вінниці є унікальний досвід взаємодії влади, громади та бізнесу у вирішенні питань, які стосуються створення доступного середовища для маломобільних груп населення. Є досвід делегування обов’язків громадським організаціям у наданні послуг перевезення та супроводу людей з інвалідністю. Фахівці Вінницької громадської організації молоді з обмеженими фізичними можливостями розробили тренінг «Уроки особливого етикету», який пройшли всі працівники Прозорих офісів, розробили спільно з Вінницькою міською радою програму «Вінниця – місто зручне для всіх», налагоджена робота з усіма департаментами з питань врахування на кожному етапі прийняття рішень потреб людей з інвалідністю. У Вінниці створено Комітет забезпечення доступності маломобільних груп населення до інфраструктури міста, куди входять представники різних громадських організацій та керівники всіх департаментів і спільно приймають рішення щодо створення доступного середовища з врахуванням потреб людей з інвалідністю. Також ГО «Гармонія» проводить активну роботу щодо підвищення активності самих людей з інвалідністю й проводить табори – семінари «Школа самостійного життя». ГО «Гармонія» проводить в місті багато інтегрованих заходів для розвитку місцевої громади з залученням влади, інших громадських організацій, бізнесу, ЗМІ для усунення стереотипного сприйняття й створення позитивного іміджу людей з інвалідністю. Люди з інвалідністю є активними учасниками, на рівні з усією громадою, політичних, соціальних, економічних, культурних процесів громади. 

Мета навчальної програми:

Надати знання, напрацювати навички, передати інструменти співпраці влади, громади, бізнесу та ЗМІ учасникам програми щодо залучення людей з інвалідністю, як надійних та досвідчених партнерів, до процесу прийняття рішень та втілення реформ у містах та районних центрах.

Навчальні цілі:

1. Ознайомитись з соціальною моделлю інвалідності на основі Конвенції ООН про права людей з інвалідністю (семінар з елементами практичних завдань) 2. Зрозуміти як нівелювати стереотипи та отримати навички спілкування з людьми з інвалідністю різних нозологій (тренінг з роздатковим матеріалом для подальшого втілення на місцях). 3. Підвищити обізнаність та ознайомитись із досвідом щодо формування стратегій, галузевих програм, рішень з врахуваннями створення доступного середовища (семінар з практичними вправами). 4. Розширити досвід учасників програми щодо важливості залучення широкого кола партнерів з громади, влади, бізнесу, ЗМІ до співпраці під час впровадження реформ та прийняття інклюзивних рішень (зустрічі з керівниками ГО, влади – директорами департаментів, власниками бізнесу, керівниками ЗМІ для сприйняття досвіду). 5. Визначити напрямок спільної діяльності, напрацювати власні плани, програми у малих групах з отриманням зворотного зв’язку колег, щодо застосування знань набутих під час навчання (практикум з планування застосування набутих знань за місцем роботи кожного учасника, презентація напрацювань, зворотній зв’язок). 6. Планування подальшої можливості спілкування для обміну історіями успіху у впровадженні набутого досвіду під час навчання.

Питання, що вивчатимуться учасниками під час програми:

  • Соціальна модель інвалідності на основі Конвенції ООН про права людей з інвалідністю (семінар з елементами практичних завдань)
  • Нівелювання стереотипів та навички спілкування з людьми з інвалідністю різних нозологій (тренінг з роздатковим матеріалом для подальшого втілення на місцях).
  • Підвищення обізнаності та ознайомлення із досвідом щодо формування стратегій, галузевих програм, рішень з урахуванням створення доступного середовища (семінар з практичними вправами).
  • Розширення досвіду учасників програми щодо важливості залучення широкого кола партнерів з громади, влади, бізнесу, ЗМІ до співпраці під час впровадження реформ та прийняття інклюзивних рішень (зустрічі з керівниками ГО, влади – директорами департаментів, власниками бізнесу, керівниками ЗМІ для сприйняття  досвіду).
  • Визначення напрямків спільної діяльності, напрацювання власних планів, програм у малих групах з отриманням зворотного зв’язку колег, щодо застосування знань набутих під час навчання (практикум з планування застосування набутих знань за місцем роботи кожного учасника, презентація напрацювань, зворотній зв’язок).
  • Планування подальшої можливості спілкування для обміну історіями успіху у впровадженні набутого досвіду під час навчання.
  • Принципи Універсального дизайну;
  •  Співпраця влади, громади та бізнесу на місцевому рівні щодо створення середовища рівних можливостей та включення людей з інвалідністю до процесів реформування.

Учасники програми ознайомляться з роботою таких організацій і установ:

Вінницька громадська організація молоді з обмеженими фізичними можливостями «Гармонія» Вінницька міська рада (прозорий офіс) Школи № 33 та №6 (створено доступний простір, інклюзивне навчання) Діагностичний центр (створено доступний простір) «Служба перевезення людей на візках» та «Служба супроводу людей з інвалідністю».

Учасниками цієї програми можуть бути:

  • голови громадських організацій людей з інвалідністю,
  • голови комітету забезпечення доступності маломобільних груп населення до інфраструктури міста,
  • директори соціальних служб для сімʼї, дітей та молоді. 

 Вимоги до кандидатів:

  • бути громадянином України;
  • проживати і працювати у Дніпропетровській, Харківській, Запорізькій області, або на підконтрольних Україні територіях Донецької і Луганської областей;
  • мати щонайменше три роки досвіду роботи;
  • бути готовим розробити і втілити План дій за тематикою програми у своїй організації/громаді;
  • мати відповідні повноваження (спроможності) для реалізації розробленого в ході навчальної програми плану дій;
  • бути готовим поширювати набуті знання та навички серед колег, партнерських організацій, громадськості тощо.

Результати програми:

Кожен учасник складає власний план дій за тематикою програми для його подальшої практичної реалізації після повернення з навчання.

Останній день подання: 25 грудня 2015 року

Навчальна програма проводиться Консорціумом із удосконалення менеджмент-освіти в Україні у рамках проекту «Примирення в українському суспільстві: від енергії протесту до енергії творення»  за фінансової підтримки Уряду Великої Британії.

Подати заявку на участь можна на сайті CEUME.

  • Як зробити свій дім гостинним? +

    Ви можете зробити свій дім гостинним для всіх. Для цього підтримайте міжнародний рух «Visit Ability», що виступає запростір, доступний для Детальніше...
  • Як зробити місто доступним? +

    Згідно зі статтею 9 Конвенції ООН про права людей з інвалідністю, в Українімає бути забезпечена доступність (архітектурна, транспортна, інформаційна) та Детальніше...
  • Як зробити заклад доступним? +

    Усі люди незалежно від особливостей, сімейного статусу тощо можуть бути Вашими клієнтами, якщо Ви подбали про створення належних умов. Подумайте, Детальніше...
  • 1

Лого UN Partnership to Promote the Rights of Persons With Disabilities

Лого UNDP

Лого UNICEF

Лого ILO

Тризуб

Лого Національної Асамблеї людей з інвалідністю України

Лого Всесвітньої організації охорони здоров'я - Європейське регіональтне бюро